Dokud tě hlídá tvá žízeň,
dokud jsi věrný své víře,
slunce ti kloní s ptáky svou přízeň
je čas obezřetné zvíře.
Domov jak zpožděný vlak,
teplé ruce v prosinci na cestách.
Krajino, bolíš, zlámaná noha v krocích.
Raněné psisko utíká tmavou nocí.
Poběž, tak poběž nocí a tmou,
vylizej z ran svou smrt, beznaděj strastí.
Vezmu tvé rány jednu za druhou
ošetřím lýkem a namažu mastí.
Pochopím dětskou věrnost,
všechno psí bezdomovství,
vyrvu se zajetí psí stezkou.
K slzám mě pohneš a k dojetí.
Nech podlé stát jejich stráž,
poběž a vyhýbej se pasti.
Stojí za to se bit, vstát.
Do chvíle až
klopýtneš padneš.....
Serhij Žadan
Доки тебе стереже твоя спрага,
доки тебе тримається віра,
сонце рухається з точністю птаха
і час підбирається з обережністю звіра.
Вітчизни пізня вокзальна облава,
теплі руки й грудневі дороги.
Країна болить, як перебита лапа
щеняти, що виривається з нічної облоги.
Виривайся, виривайся з ночі й туману,
вигризай зневіру та безнадію.
Я потім лікуватиму твою рану,
наскільки встигну, наскільки зумію.
Я потім зрозумію, потім побачу,
коли слідом за тобою вирвусь,
всю цю твою безпритульність псячу,
всю цю твою дитячу вірність.
Лишай ні з чим їхню підлу варту,
оминай розставлені вміло пастки.
Варто битись і підводитись варто,
якщо потому й